Домінікансько-американський підприємець, який виріс на вулицях Бронкса та зумів прокласти собі шлях до керівної посади в технологічному стартапі Hustle — платформі для персоналізованих текстових комунікацій. Попри складні життєві обставини й нетиповий кар’єрний шлях, він вивів компанію на дохід у $5 мільйонів всього за півтора року. Про цей приклад того, як людина з обмеженими можливостями, але сильною внутрішньою мотивацією, може стати лідером, змінити своє життя та впливати на суспільство — далі на bronx-future.com.
Непросте дитинство
Ісіад Феррейрас народився в родині домініканських іммігрантів, у Бронксі. Його мати приїхала до США ще підлітком, самостійно виховувала дітей та щодня боролася за те, щоб дати їм хоча б мінімум. Вдома першою мовою була іспанська, англійську Ісіад почав опановувати тільки в школі.
Інші діти мріяли про іграшки — Ісіад мріяв про обіди. Стипендія, яка відкрила йому двері до елітної приватної школи Гораса Манна, не покривала навіть вартості шкільного обіду та проїзду. У державній школі їжу видавали безоплатно, але тут — ні. Щоб дістатися до школи, хлопцю доводилось пробиратися через території ворожих банд — спочатку на велосипеді, потім пішки з рюкзаком, бо велосипед вкрали. Ісіад не вписувався у банди — занадто світлий колір шкіри для домініканця. Саме тому банди хотіли затягнути його до себе, аби довести, що він свій. Після кількох бійок Феррейрас створив власну команду — не заради слави, а заради виживання. У 15 років він вже керував локальною злочинною структурою, продавав крадені речі, нелегальні приставки, крав у шкільній їдальні та в однокласників. Врешті-решт його спіймали. Ісіад став дитиною на випробувальному терміні, яка все ще ходила до елітної школи, потайки від адміністрації, але він був під прицільним наглядом. Кожна помилка могла привести до справжньої тюрми. Та саме в цьому віці хлопцю до рук потрапила книга, що змінила все — «Як здобувати друзів та впливати на людей» Дейла Карнегі. Дав її батько шкільного друга — Девід Барг. І з цього почалося нове захоплення — не вулицями, а книжками.
По закінченню школи Феррейрас зумів обманути систему. Він збрехав у заявках до коледжів, що не був арештований, й отримав повні стипендії у кількох престижних університетах. Ісіад обрав Пенсильванський університет, але довго там не залишився. Хлопець постійно боявся, що його викриють та хотів заробляти вже зараз. Він створював бізнес за бізнесом: футболки, ремонти, переїзди, імпорт товарів — все самостійно, без інвестицій. Феррейрас наймав таких самих, як і сам — людей без ідеального резюме, але з бажанням працювати. Зрештою, все це привело Ісіада до світу фінансів. Компанія, що ще не проводила перевірок біографії, взяла його на роботу. Там він вперше по-справжньому занурився у світ фінансів та розрахунків й демонстрував досить непогані результати.
Aardvarkium — втеча від минулого
Але радів Ісіад недовго. Компанія, в якій він працював, зросла, штат розширився, й настав момент, коли всім працівникам почали проводити перевірки біографічних даних. Для більшості це була формальність. Для Феррейраса — кінець.
Замість того щоб відкрити партнерам свою правду — про пограбування та умовний термін — Ісіад тихо звільнився. Розбитий емоційно, втомлений та розчарований, він вирушив у мандри. Спочатку — велосипедний марш від Бостона до Енн-Арбор, а потім — Індія. Півтора року життя серед природи, духовності та тиші. Але замість внутрішнього просвітлення прийшло щось інше — депресія.
Ісіад згадує, що думав тоді: «Круто… Мені 25, у мене стільки грошей. Так, я проводив багато часу, тусуючись, нічого особливого не роблячи, і це просто зводило мене з розуму. Саме так я зрозумів, що мене просто мотивує робота. І це моя мета. Мені подобається вирішувати бізнес-завдання. Це моя форма мистецтва. Це те, чим я хочу займатися».
У цьому стані, в якомусь дивному пориві, Ісіад разом із другом вигадав свято — Міжнародний день щастя. Просто як спосіб нагадати собі, що щастя існує. Ідея, що народилась у розмовах під індійським небом, раптом виросла в щось більше — вона перетворилася на офіційне міжнародне свято, визнане ООН. Щороку 20 березня тепер — день щастя. Щоб не з’їхати з глузду, Ісіад повернувся до справ. Заснував Aardvarkium — компанію з розробки програмного забезпечення. Назва не випадкова: «Aardvark» — на «А», отже перша в будь-якому списку. Як сам Ісіад зізнавався, люди не дочитують списки компаній до кінця, тож бути першим — це стратегічно вигідно. Компанія стрімко злетіла — серед її клієнтів з’явилося понад 30 найпотужніших хедж-фондів у світі. Ісіад розробляв для них системи зберігання даних, навчав розробників, будував процеси. Та поступово зрозумів, що йому ближчі не коди, а продажі. Точніше — складність та стратегія, які стоять за ними. Все, що він знав із бізнес-книжок, він почав застосовувати на практиці.
Hustle — зірковий час
В якийсь момент Ісіад вирішив повернутися до США. І тут він приєднався до Hustle. Тоді той стартап був лише командою розробників — п’ятеро людей, жодного реального доходу, тільки кілька пілотних проєктів. Але Ісіад мав інше бачення, він збирався побудувати бізнес навколо ідеї, яка могла змінити спосіб, у який ми спілкуємося на масштабному рівні.
Hustle давав змогу організаторам надсилати персоналізовані текстові повідомлення. Це було простіше, дешевше й значно ефективніше, ніж традиційні листи. А ще — по-справжньому емпатично. Якщо, наприклад, організатор хотів зв’язатися з мамою Ісіада, домініканкою, яка розмовляє лише іспанською, він міг надіслати їй повідомлення її рідною мовою. Ісіад побачив у цьому шанс не просто заробити, а змінити правила гри. Разом із Hustle він допоміг кампаніям та правозахисним організаціям надіслати понад 60 мільйонів повідомлень до 12 мільйонів людей. Hustle став потужною силою, особливо у світі політичної мобілізації, праці, освіти та охорони здоров’я. Їхнім першим великим клієнтом була кампанія Берні Сандерса — і саме завдяки Hustle вона могла заповнювати стадіони за лічені години.
Вже через кілька років компанія Hustle зросла до 130, а згодом і до понад 200 робітників. Ісіад підвищив рівень лідерства, запровадив чотири рівні управління та побудував організацію з надзвичайно низьким рівнем відтоку кадрів. Hustle залучила понад 40 мільйонів доларів інвестицій, зокрема від Salesforce Ventures. Дуже швидко Ісіада підвищили до віцепрезидента з продажів та маркетингу, а згодом він став операційним директором.
«На своїй посаді він був наставником для всіх нас», — згадував Родді Ліндсі, співзасновник та CEO Hustle. «Ісіад щодня втілює наші основні цінності: автентичність, розширення можливостей, вплив та повагу».
Для хлопця з Бронкса, з судимістю в минулому, з домініканським корінням й без диплома, Кремнієва долина не виглядала природним фоном. Але він зміг зайняти там гідне місце.
Ісіад Феррейрас поза роботою
Попри статус технологічного підприємця, серце Ісіада завжди б’ється у ритмі громади. Він не лише працює над бізнес-проєктами, а й активно займається наставництвом: допомагає дітям із нещасливих районів побачити світ цифрових можливостей, як шлях до кращого життя. Його хобі — не просто творчі проєкти, а й реальна допомога тим, хто має найменше шансів.
В офісі Феррейраса двері завжди відчинені. Молоді люди з району можуть просто прийти, посидіти поруч, повчитися, повирішувати задачі, обговорити щось та поставити будь-які питання. Вони не лише бачать, як функціонує стартап — вони стають його частиною.
«Це збагачує всіх. Адже це не просто інклюзія — це культурний обмін, в якому народжується справжнє розуміння, емпатія та майбутнє», — каже Ісіад.
День Феррейраса починається з дисципліни. О 6-й ранку — три милі бігу до спортзалу, потім тренування, сауна, душ — тільки після цього стартує робочий день. Зазвичай він триває до вечора, але справжня активність починається вже після шостої — зустрічі, нетворкінг, пошук нових талантів, натхнення ідей.
Попереду — ще багато планів. Ісіад Феррейрас просто дозволяє собі жити, працювати, розвиватися й бути прикладом того, як щирість, рішучість та турбота можуть змінювати не лише власне життя, а й життя тих, хто поруч. Хлопець із Бронкса, що тікав з рюкзаком через бандитські квартали, став тим, хто будує компанії, збирає команди та впливає на соціальні зміни через технології. Його шлях — не про ідеальність. Це шлях про силу духу, про те, як не здатися, коли все проти тебе. І як навіть із найтемнішого старту дійти до найсвітліших висот.
