Великий бульвар, Парк-авеню Бронкса, Гранд Конкорс — це все назви однієї з найвідоміших вулиць Нью-Йорка. Тут розташована одна з найбільших у світі колекцій ар-деко багатоквартирних будинків та багато визначних памʼяток Бронкса. Про історію заснування цієї легендарної вулиці та її мешканців розкажемо у цій статті на bronx-future.
Будівництво, натхненне Єлисейськими полями
Наприкінці XIX століття все більше людей почало переїжджати до Бронкса, що зробило його одним із найшвидше зростаючих районів міста. Та однією з головних проблем, з якими стикалися мешканці, залишалися погані дороги. У 1890 році, щоб розвʼязати цю проблему, був створений новий «Департамент доброустрою вулиць».
Головним інженером став французький іммігрант Луї Алоїз Ріссе, який, хоча й погано говорив англійською, мав завжди мав купу різних ідей й завзято всіх долучав до їх реалізації, за що отримав прізвисько «божевільний француз». Саме він й задумав Grand Concourse у 1890 році, як шлях, що з’єднує Мангеттен із північним Бронксом, відомим тоді як «Приєднаний район». Він уявляв широкий бульвар, що простягнувся б на милі, який міг би конкурувати з Єлисейськими полями. Ріссе хотів зробити не просто дорогу для пересування з одного краю до іншого. Він хотів, щоб це стало улюбленим місцем мешканців та гостей міста для прогулянок та проведення вільного часу. Його план передбачав ґрунтову доріжку по центру дороги для пішоходів та велосипедистів й окрему зону для кінних екіпажів.
Будівництво розпочалося у 1894 році й тривало 15 років, затримуючись через фінансові труднощі та корупцію. Оскільки з моменту початкової концепції Ріссе змінився транспорт, бо кінні екіпажі були вже не актуальні, частину дороги довелося адаптувати для автомобілів. Нарешті у листопаді 1909 року бульвар відкрили для руху, спочатку між 161-ю вулицею та парком Мошолу на південь від парку Ван Кортландт. Лише у 1927 році його розширили до 138-ї вулиці.
Незабаром після цього з’явилися відомі сьогодні визначні будівлі, такі як готель Concourse Plaza у 1923 році, Yankee Stadium того ж року, дім Ендрю Фрідмана у 1924 році, театр Loew’s Paradise Theatre у 1929 році та будівля суду округу Бронкс у 1933 році. Про останній з цих архітектурних та історичних памʼятників читайте у статті.
Вулиця для білих
Першими мешканцями будинків на новій центральній вулиці Бронкса були переважно євреї та італійці, а також представники середнього класу американських родин з вищою освітою. Серед них було багато лікарів, юристів та держслужбовців. У 1920-х, а особливо у 1930-х роках, на бульварі та прилеглих вулицях почали з’являтися вишукані багатоквартирні будинки в популярному стилі ар-деко. Життя на Grand Concourse було ознакою престижу.
У 1920-х роках Бронкс, який отримав титул “чудо-району”, став найшвидше зростаючим районом Нью-Йорка, прийнявши півмільйона нових мешканців. Більшість новоприбулих в той час були євреями, й протягом кількох десятиліть Grand Concourse та його околиці стали однією з п’яти найбільших єврейських громад міста.
Сучасні та елегантні нові будинки часто пропонувалися в оренду за значно завищеною вартістю, претендуючи на статус великих житлових комплексів Мангеттена. Наприклад, будинки Franz Sigel та Virginia (774 і 780 Grand Concourse) рекламувалися як «частина Парк-авеню, перенесена в Бронкс».
Однак існувало неофіційне правило: не здавати житло темношкірим та пуерто-риканським сім’ям, принаймні на початку. Навіть у 1970-х роках, під час занепаду району, багато кольорових сімей стикалися з відмовами в оренді квартир на знаменитому бульварі.
Буремні 70-80-ті
З початку 1960-х років ситуація у цьому районі почала погіршуватися. У 1970-х роках головними рисами Південного Бронкса стали занедбані будівлі, руйнування шкіл та лікарень, зростання злочинності, значна частина якої була пов’язана з наркотиками, а також численні пожежі. У ті часи багато білих сімей почали залишати Південний Бронкс через погіршення умов життя, переїжджаючи в нові райони, такі як Co-op City, або в передмістя, які швидко розвивалися завдяки цій міграції.
Докладніше про побудований у 60-ті роки минулого століття район Co-op City читайте у статті.
Проте, попри погіршення умов у період з 60-х по 80-ті роки, Grand Concourse залишався відносно стабільним. Пожежі, що спустошили інші частини Південного Бронкса, не торкнулися цього бульвару.
Нью-Йорк справді був тоді на межі економічного краху, й в Бронксі це відчувалося сильніше, ніж в інших боро. Говорили, що «коли Нью-Йорк застуджується, Бронкс отримує пневмонію».
Затишшя після бурі
Та все минає, пройшла й «чорна смуга» для мешканців Нью-Йорка. У 1990-х роках вже спостерігався помітний економічний підйом, Бронкс почав розвиватися. Президент округу, Фернандо Феррер, який сам виріс у цьому районі, добре розумів труднощі, з якими зіткнулися всі в минулі важкі часи. Він ініціював кілька проєктів для покращення іміджу Бронкса, серед яких «Тур де Бронкс». Звичайно, найпопулярнішою та найулюбленішою локацією для туристів була вулиця Grand Concourse.
У 2011 році певний відрізок знаменитого бульвару, де зосереджені визначні памʼятки, був визнаний історичним районом Комісією зі збереження пам’яток Нью-Йорка.
Сьогодні Grand Concourse вже більш толерантний щодо расових та національних питань, зараз він відображає різноманітність населення Бронкса: пуерториканці, домініканці, мексиканці, афроамериканці, мусульмани, християни та євреї живуть тут разом.
Інтерес до Grand Concourse зростає, все більше людей купують тут квартири, що сприяє швидкому облагородженню району. Попри те, що ціни на нерухомість зросли на 68% з 2014 року, квартири тут завжди мають попит.
Grand Concourse порівнюють з Оушен Драйв у Маямі-Біч через його архітектурні стилі та з Єлисейськими полями в Парижі завдяки величним пропорціям. Не дивно, що письменники Бронкса, такі як Е.Л. Доктороу та Джером Чарін, увічнили цей бульвар у своїх творах.
100-річна історія в одній виставковій залі
На честь століття Grand Concourse Музей мистецтв Бронкса організував велику виставку, що складалася з трьох частин. Перша частина була присвячена історії бульвару, друга — сучасності, а третя — майбутньому. В першій великій експозиції, що символізувала минуле Grand Concourse, відвідувачам дали можливість ознайомитися з мистецькими творами, архітектурними кресленнями, гравюрами, фотографіями та іншими предметами.
Цінний та рідкісний експонат — серія з восьми чорно-білих фотографій невідомого автора, зроблених на відкритті пам’ятника Генріху Гейне у 1899 році. Цей пам’ятник, також відомий як фонтан Лорелея, вшановує німецького поета-романтика, який помер у 1856 році. Спочатку його планували встановити у Дюссельдорфі, але через антисемітизм пам’ятник був перенесений до Бронкса завдяки зусиллям німецько-американських жителів Нью-Йорка.
Виставка також містила відому фотографію Даян Арбус «Єврейський гігант вдома з батьками в Бронксі», на якій Едді Кармел, який виріс до 8 футів 9 дюймів через захворювання, зображений разом зі своїми батьками. А ще всіх вразила робота Сковмона Хастанана — серія яскравих вінілових плиток, що містять цитати та історії про занепад й відродження Бронкса.
Експозиція, присвячена сучасності, представляла сьогодення Grand Concourse, актуальні проєкти та інновації, суміжні з цією легендарною вулицею.
В останній частині було представлено 7 проєктів, які відображали бачення майбутнього Grand Concourse. Вони були обрані в рамках міжнародного архітектурного конкурсу, спільно організованого музеєм та Design Trust for Public Space.
