Здавалось би, прогресивний сучасний Нью-Йорк та вишукана й граційна архітектура Італії — поняття несумісні. Але насправді у Бронксі є місце, де можна не тільки насолодитися пейзажем, схожим на мальовничі італійські листівки, а й придбати житло всередині справжньої вілли, яка наступного року буде святкувати свій 100-літній ювілей. Як та ким була зведена ця унікальна будівля, про трагічну долю спорідненої з нею іншої італійської вілли та актуальну вартість проживання в елітній квартирі всередині цього незвичайного комплексу, розкажемо у цій статті на bronx-future.
Історія будівництва
Джон Дж. Маккелві — доволі цікава різностороння особистість. Він був юристом, письменником та забудовником. Джон мав різноманітні інтереси: був першим головним редактором «The Harvard Law Review», писав книги та займався бізнесом у сферах лісового господарства, страхування й залізниць. Маккелві жив у Бронксі та як і більшість його мешканці, був стурбований тим, що відбувалося у 1910-х роках у сусідньому Мангеттені. Місто стрімко забудовувалося, тоді спостерігалася велика хвиля появи нових багатоповерхівок у північному Мангеттені, яка почала вже доходити й до Бронкса. Маккелві назвав тоді ті нові райони «потворним містом», адже він завжди мав тонкий вишуканий смак, включаючи й архітектуру. Джон боявся, що врешті-решт хвиля масової забудови поглине і його улюблене маленьке містечко на березі річки. Тоді він за підтримки інших власників почав купувати землю та продавав її тим, в кому був впевнений, що той не віддасть її під жахливі багатоповерхівки. На початку XX століття існував популярний рух «City Beautiful», який прагнув привнести естетику та монументальність у міське середовище. Маккелві був активним членом та прихильником цього руху.
Відповіддю Джона Маккелві на нові тенденції забудови Нью-Йорка стало створення кооперативних квартир, схожих на вілли, з індивідуальними дуплексами та триплексами. У 1924 році він побудував свій перший комплекс Villa Rosa Bonheur (вілла Рози Бонер) — великий котедж із сімома кооперативними квартирами, з яких відкривався прекрасний вид на річку Гарлем. А у 1926 році Маккелві доручив архітектору Роберту В. Гарднеру спроєктувати Villa Charlotte Bronte (віллу Шарлотти Бронте), що складається з двох симетричних будівель, розділених центральним двориком з прекрасним видом на Гудзон. Діти Маккелві — Луїза та Джон — згадують, що їх батько дуже любив літературу, особливо цінував творчість Бронте, тому назвав свою другу віллу саме на честь цієї відомої англійської поетеси.
Статтю про памʼятник архітектури XIX століття у Бронксі читайте за посиланням.
Витончений дизайн та оригінальне планування
Ці дві будівлі нагадують казковий піщаний замок на узбережжі Амальфі. Вони контрастують із традиційним уявленням про Нью-Йорк, їхнє розташування створює романтичну та навіть трохи магічну атмосферу.
Будинки, спроєктовані в стилі італійської вілли, містять 17 кооперативних квартир, які з’єднані між собою доріжками, сходами та кам’яними арками. Архітектурні елементи включають виступаючі бухти, балкони та стулкові вікна. Зовнішнє оформлення виконане з ліпнини, цегли та каменю, а також доповнено різноколірними черепичними дахами. Кожна квартира має камін на дровах, унікальне планування, яке не повторюється, та різний вид на річку Гудзон. Комплекс оточений мальовничими садами з пишною рослинністю.
Загальних коридорів немає, окремий зовнішній вхід є до всіх квартир, але доступ до них може бути дещо ускладнений, бо вілла розташована трохи нижче вершини пагорба. Наприклад, щоб потрапити в одну з квартир, потрібно спуститися сходами до річки, повернути праворуч й знову піднятися сходами. До верхніх квартир можна дістатися рейковими сходами або через довгі балкони, які проходять через фасади.
Цей експеримент Маккелві має спільні риси з «квартирами в саду», які почали з’являтися в Бронксі у 20-х роках минулого століття. Але на відміну від цих практичних комплексів, вілла Бронте — це все ж таки більше про візуал, естетику та атмосферу. Як зазначав сам Маккелві у своїй рекламі: «Якщо ви можете дивитися на це видовище з вершини скелі без захвату, ви призначені для задушливих кімнат, а не для цього дорогоцінного місця».
Доля «сестри» — вілли Рози Бонер
Якби Маккелві дожив до наших днів, він був би розбитий, коли б дізнався, яка доля спіткала його першу віллу — Розу Бонер, куди він вклав всю свою душу. Довгі десятиліття, його дві «красуні»: Шарлотта та Роза, прикрашали похмурий пагорб на узбережжі річки. Сьогодні залишилася лише одна з «сестер» — Шарлотта.
У 2000-х роках Роберт Рабіновіц, який став відомим завдяки бітломанії, купив віллу, вона перебувала у його власності до 2016 році, аж поки він помер. У наступному році віллу придбала компанія «Timber Equities» з Мангеттена за 2,6 мільйона доларів, що й визначило її подальшу долю. На початку 2018 року Департамент міського будівництва видав дозвіл на знесення внутрішніх приміщень для перепланування. У планах було зробити з 7 квартир — 11. Однак, коли розпочалися роботи, місцеві мешканці помітили, що вони не обмежуються лише внутрішнім ремонтом.
Будівельники знімали теракотовий дах та руйнували зовнішні стіни. У серпні того ж року будівельний департамент видав «Timber Equities» розпорядження про зупинку будівництва через невідповідність виконаних процесів отриманим дозволам, але через деякий час роботи відновилися. Восени 2018 року громадськість почала висловлювати занепокоєння, яке переросло у справжній протест. «Timber Equities» апелювали тим, що будівля вілли, як і багато інших, зведених до 1980-х років, містила небезпечний азбест, що становить серйозну загрозу для здоров’я, включаючи ризик раку легенів.
Протягом наступних двох років конфлікт між «Timber Equities» та мешканцями, членами правління громади та виборними посадовими особами загострився. Поки вілла поступово руйнувалася, на огорожі навколо ділянки з’явилися графіті з написами «Ганьба» та «Віднови мене». Проте прохання громади до міста залишилися без відповіді. Нові дозволи стали підґрунтям для того, щоб повністю знести віллу для будівництва нового сучасного житлового комплексу на 55 квартир. Проєкт реалізували у 2021 році, побудувавши ЖК «Генрі».
Ця історія відображає проблему збереження історичних пам’яток у сучасних містах, де комерційні інтереси часто переважають над культурною спадщиною.
Хто може собі дозволити жити на італійській віллі?
Вілла Шарлотти Бронте — це один з найулюбленіших обʼєктів місцевих рієлторів. Вілла, що височить на скелі з видом на річку Гудзон, вважається одним з найпривабливіших місць для життя в місті. Та квартири в цьому комплексі з гостроверхими дахами, арковими сходами та внутрішніми двориками рідко з’являються на ринку. Однак нещодавно на продаж було виставлено одразу два обʼєкти з цієї вілли.
Памела Требах з компанії «Trebach Realty» зазначила, що її угода на суму 1,39 мільйона доларів була укладена всього за два тижні. Вона дуже швидко продала дуплекс із трьома спальнями, що має південний та західний виходи, а також панорамну палубу з видом на Палісейдс та Палісад-авеню. Щомісячна плата за обслуговування такої квартири складає близько 2000 доларів. Памела одразу отримала багато запитів після оголошення про продаж таунхауса. Один із потенційних покупців з Брукліна зазначив, що це єдиний комплекс, який змусить його повернутися до Рівердейла.
Також на ринку нерухомості зʼявився трикімнатний триплекс за 1,34 мільйона доларів з місячною платою за обслуговування близько 1900 доларів. Це житло теж дуже швидко знайшло нових хазяїв. Хоча до цього остання квартира у віллі Шарлотти Бронте була продана чотири роки тому — це був триплекс із п’ятьма спальнями за 1,87 мільйона доларів.
Про ще один, більш сучасний, житловий комплекс у Бронксі читайте за посиланням.
