Освіта, мистецтво, архітектура та історія. Все це сплелося у Громадському коледжі Бронкса. Про цю визначну памʼятку, яка стала національним надбанням, розкажемо у цій статті на bronx-future.
Заснування коледжу та його видатні директори
Насправді Громадський коледж Бронкса спочатку не знаходився у самому Бронксі. У 1957 році постало питання про нестачу достатньої кількості освітніх закладів. В ті часи спостерігалися великі імміграційні хвилі, частка молодого населення збільшувалася. Громадські організації та активісти виступали за відкриття нових шкіл коледжів та університетів. Таким чином був заснований Bronx Community College (BCC). Але перші заняття у ньому проходили в коледжі Хантера на 68-й вулиці в Мангеттені. Лише через два роки після пошуку будівлі та впевненості у доцільності та попиті на освітні послуги у цьому сегменті, у 1959 році 125 студентів почали навчання у колишньому приміщенні Вищої школи науки Бронкса на Крестон-авеню та 184-й вулиці.
Протягом наступних років коледж швидко розвивався, особливо після введення відкритого прийому у 1970 році. До 1972 року він вже обслуговував понад 14 000 студентів та займав сім сусідніх будівель. У 1973 році Управління гуртожитків штату Нью-Йорк придбало кампус Нью-Йоркського університету Хайтс для використання Громадським коледжем Бронкса. Відтоді коледж займає нинішню ділянку площею 45 акрів з видом на річку Гарлем, на якій розташовано 34 будівлі. BCC є одним із найбільших кампусів у системі CUNY, середній вік будівель складає близько 80 років.
В історії коледжу було багато поважних та видатних президентів. Кожен з них зробив певний внесок у розвиток цього навчального закладу. Але найбільше зробили для процвітання BCC два президенти.
1 вересня 1977 року доктор Роско С. Браун молодший став третім президентом коледжу. Протягом його 17-річного керівництва коледж зміцнив співпрацю з економічними та освітніми установами Нью-Йорка, налагодивши партнерство з бізнесом та промисловістю для покращення успішності випускників. Було розроблено нові програми для перспективних професій у сферах охорони здоров’я, технологій й соціальних послуг.
26 серпня 1996 року доктор Каролін Г. Вільямс стала четвертим президентом навчального закладу. Протягом її 15-річного терміну на посаді було розширено національні та міжнародні програми, зокрема проєкти в Австрії та Південній Африці, у 2009 році розпочалося будівництво Північного навчального корпусу та нової бібліотеки, а навесні 2011 року відкрився дитячий центр.
У 2012 році BCC став першим громадським коледжем у США, який отримав статус національної історичної пам’ятки від міністра внутрішніх справ США Кена Салазара, який охарактеризував його як «національно значущий приклад архітектури Beaux-Arts». Ця ініціатива була одним із пріоритетів президентки BCC Керол Беротт Джозеф, яка почала виконувати свої обов’язки у 2011 році. Серед будівель, що увійшли до цього статусу, були Меморіальна бібліотека Гулда, Зал слави великих американців, Зал мов, Зал філософії та лабораторія Хавемейера.
Колишній особняк та частина Нью-Йоркського університету
На території Бронкського громадського коледжу раніше насправді був розташований елітний будинок, відомий як особняк Малі, який був збудований приблизно в 1859 році. Він належав Генрі В. Т. Малі — консулу Бельгії та випускнику Нью-Йоркського університету. Пізніше цей особняк був перетворений на перший гуртожиток на кампусі Нью-Йоркського університету. У ньому було 22 кімнати, в яких могли проживати до 30 студентів (в ті часи це могли бути лише хлопці).
Що ж стосується самого університету, він послідував прикладу інших закладів вищої освіти. Наприкінці 1800-х — на початку 1900-х років багато коледжів у Нью-Йорку перенесли свої кампуси в центр міста, оскільки потребували більше простору для зростаючої кількості студентів. Колумбійський університет переїхав з 49-ї вулиці на Морнінгсайд-Гайтс, а Міський коледж Нью-Йорка – з 23-ї вулиці на Гамільтон-Гайтс. Згодом Нью-Йоркський університет також вирішив переїхати, перенісши свій бакалаврат та інженерну школу до Бронкса.
У 1904 році архітектор Стенфорд Вайт з фірми «МакКім, Мід енд Уайт», який відомий такими своїми роботами, як арка Вашингтона та другий Медісон-Сквер-Гарден, був найнятий для проєктування нових споруд для Нью-Йоркського університету. Він створив кілька будівель, включаючи Зал мов, Зал філософії Корнеліуса Бейкера та Меморіальну бібліотеку Гулда. Ці будівлі були профінансовані заможними меценатами: місис Джон Стюард Кеннеді спонсорувала Зал філософії на пам’ять про свого батька, а Меморіальну бібліотеку Гулда – Хелен Міллер Шеперд, дружина мільйонера Джея Гулда.
Зал слави великих американців
Зал слави видатних американців у BCC розташований в задній частині Меморіальної бібліотеки Гулда й має неймовірний краєвид. Він був створений на честь солдатів Американської революції, які боролися за повернення цієї території, що була під контролем британської армії. Це стало першим офіційним місцем, що було присвячене людям, які відіграли важливу роль у формуванні ідентичності Сполучених Штатів.
Зал слави був заснований у 1900 році доктором Генрі Мітчеллом МакКракеном, колишнім ректором Нью-Йоркського університету. Головним архітектором виступив Стенфорд Вайт, який спроєктував колонаду в неокласичному стилі.
Зал вшановує видатних особистостей, які досягли успіху в 15 різних сферах: бізнесі, теології, музиці, медицині, праві, винахідництві тощо. Серед знаменитостей, увічнених тут: Авраам Лінкольн, Сьюзан Б. Ентоні, Олександр Грем Белл, Олександр Гамільтон, Джон Філіп Соуза та брати Райт.
Довжина монумента становить 630 футів. Хоча передбачено місця для 102 бюстів, наразі заповнені лише 98. Останній раз нові скульптури були додані у 1976 році. Тоді колекцію доповнили монументи Клари Бертон, Лютера Бербанка та Ендрю Карнегі. Під кожним бюстом вказані ім’я, досягнення та цитати видатної особистості. Бронзові бюсти були спеціально виготовлені за унікальними шаблонами для цього залу, є сувора заборона на їх копіювання протягом 50 років з моменту встановлення.
7 вересня 1979 року Міністерство внутрішніх справ США внесло Зал слави до Національного реєстру історичних місць.
Меморіальна бібліотека Гулда
Головною прикрасою кампусу, попри досить поважний вік та трохи занедбаний стан, залишається Меморіальна бібліотека Гулда — справжній архітектурний шедевр, створений на стику століть — у 1900 році.
Бібліотека складається з основної будівлі та аркадної тераси, що її оточує. Всередині розташована велика ротонда, прикрашена 16 коринфськими колонами з рідкісного ірландського зеленого мармуру Коннемара. Високий купол з вишуканим окулусом у центрі додає особливого шарму. Статуї грецьких муз на балконі ніби спостерігають за всіма присутніми. Італійська мармурова мозаїчна підлога та яскраві вітражі Тіффані доповнюють неймовірний візуальний ансамбль.
Нью-Йоркський університет збудував нові бібліотеки для студентів ще у 1950-х роках, але Меморіальна бібліотека Гулда продовжувала використовуватися до 1973 році. У той час Нью-Йорк пережив фінансову кризу, що призвело до занепаду бібліотеки через брак коштів.
Про інший архітектурний памʼятник, що зараз перебуває на грані знищення, читайте у статті.
Вплинув на її стан й випадок вандалізму, що стався у 1969 році. Тоді невідомий злочинець кинув у приміщення бібліотеки коктейль Молотова, внаслідок чого були знищена частина коштовних вітражів та інші елементи інтер’єру.
Сьогодні студенти користуються новою бібліотекою, спроєктованою Робертом А.М. Стерном, але аудиторія під головним читальним залом старої бібліотеки все ще використовується для урочистих заходів.
Попри довгі роки занедбаності, майбутнє Меморіальної бібліотеки Гулда виглядає обнадійливо. Фонд Bronx Community College планує перетворити цей бібліотечний простір на Центр розвитку громади та активності, але для цього потрібно провести багато реставраційних робіт.
У березні 2016 року стару бібліотеку BCC внесли до списку «Семи об’єктів, які потрібно врятувати», обравши найцінніші серед зникаючих об’єктів штату Нью-Йорк. За попередніми підрахунками на відновлення потрібно понад 50 мільйонів доларів.
Правнук архітектора Стенфорда Вайта, Семюел Г. Вайт, наразі очолює ініціативу «Save Gould Memorial Library», яка займається вивченням потреб реставрації та збором коштів.
Історію ще однієї історичної споруди, що якийсь час теж була коледжем у Бронксі, читайте за посиланням.
