Third Avenue Railway колись була значною частиною транспортної системи Бронкса та мала вплив на розвиток району з кінця XIX століття до середини XX століття. Про історію трамвайного сполучення між Мангеттеном та Бронксом, а також про причини зникнення цього виду транспорту з вулиць Нью-Йорка далі на bronx-future.com
Перші трамваї
Перша кінна карета зʼявилася у Нью-Йорку у 1832 році. Через деякий час були побудовані спеціальні рейки, якими курсували кінні вагони. Та після завершення громадянської війни незначна мережа кінних вагонів не могла задовольнити потреби зростаючого населення, яке наближалося до мільйона. Обслуговувати коней та вагони було занадто важко та дорого. Міські керівники шукали транспортні засоби, які б не заважали перевантаженим вулицям та мали змогу перевозити велику кількість людей щоденно.
Було вирішено взяти приклад з англійців. В Лондоні перша залізниця відкрилася у 1863 році. Надземна залізнична система Нью-Йорка почала розвиватися з експериментальної лінії у 1867 році. До 1876 року один маршрут проходив від Беттері-парку до 59-ї вулиці, потяги з паровою тягою долали цю відстань за 30 хвилин. Це було значно скоріше та зручніше, ніж кінний транспорт. За перший рік існування цієї лінії нею скористалося понад два мільйони пасажирів.
Наступним маршрутом, який побудувала New York Elevated Railroad Company у 1878 році, стала лінія від Третьої авеню до 129-ї вулиці на річці Гарлем.
Почали зʼявлятися нові залізничні компанії. У 1879 році Gilbert Elevated Company відкрила лінію від Шостої авеню до 58-ї вулиці та завершила з’єднання з лінією Дев’ятої авеню. У 1879 році компанії об’єдналися в Manhattan Railway Company. До 1880 року вже було чотири надземні лінії, що тягнулися до річки Гарлем.
Система стала особливо популярною після введення фіксованої п’ятицентової плати за проїзд 1 жовтня 1886 року: за перший тиждень листопада того ж року було перевезено понад три мільйони пасажирів. Тоді ж лінія Третьої авеню була продовжена на північ до Бронкса, що сприяло збільшенню населення цього району. За наступні два десятиліття населення Бронкса зросло майже в 5 разів, переважно вздовж коридору Третьої авеню.
У 1900 році Rapid Transit Construction Company почала будівництво електричної лінії метро. У 1903 році, за рік до відкриття першої лінії метро, компанія Interborough Rapid Transit отримала монополію на швидкісний транспорт, орендуючи активи Manhattan Railway Company на 999 років.
Зростання населення через імміграцію продовжувалося. Надземна система адаптувалася до цього зростання, впроваджуючи довші поїзди та нові експрес-послуги, а також розширившись у 1917 році на Квінз через міст 59-ї вулиці. До 1920 року кількість пасажирів на лініях Manhattan Elevated досягла рекордного рівня.
Поступове зникнення трамваїв з вулиць Нью-Йорка
Проте після 1920 року надземна система почала скорочуватися, багато коротких відгалужень стали закривалися. Економічні зміни та нові потреби суспільства змусили політиків закрити надземні лінії та замінити їх метрополітенами, які продовжували розвиватися.
У 1930-х роках Велика депресія та політичні зміни в Нью-Йорку та штаті призвели до занепаду Мангеттенської надземної системи. У грудні 1938 року закрили лінію Шостої авеню, а до квітня 1939 року її повністю зруйнували. На тому місці відкрили нову лінію метро у грудні 1940 року.
У червні 1940 року була закрита надземна лінія Дев’ятої авеню на південь від 155-ї вулиці та лінія Другої авеню на північ від 59-ї вулиці, які були знесені у 1941 році. Решту лінії Другої авеню скасували в 1942 році. До кінця Другої світової війни залишилася лише лінія Третьої авеню, що зʼєднувала Мангеттен з Бронксом.
Після 1949 року кількість пасажирів у громадському транспорті по всій країні почала знижуватися, оскільки люди все частіше обирали автомобілі. У Нью-Йорку цей процес відбувався не так різко, але все ж помітно. Місто також скоротило швидкісний транспорт на Іст-Сайді. У квітні 1952 року міське транспортне управління призупинило рух на Третій авеню у вечірній час та у вихідні дні зовсім. На початку 1954 року Управління транспорту Нью-Йорка вирішило, що лінія Третьої авеню більше не є необхідною, оскільки автобуси та метро могли задовольнити потреби всіх пасажирів.
Остання поїздка трамваєм у Бронксі
Хоча деякі активісти продовжували боротися за збереження культового транспорту Нью-Йорка, усі спроби виявилися безрезультатними. У четвер, 12 травня 1955 року, приблизно о 6 годині вечора, останній трамвай вирушив з терміналу Чатем-сквер, розташованого на північ від мерії. В останній раз трамваєм проїхались 600 пасажирів. Як згадував один з присутніх мешканців Бронкса: «Поліцейський пройшов через шість вагонів та перерізав троси аварійного гальма, щоб ніхто не міг зупинити поїзд. Коли поїзд рухався на північ, люди виходили з барів й магазинів, тримаючи в руках напої, та прощалися з трамваєм».
У серпні 1955 року почалися роботи зі знесення обладнання: спочатку демонтували станції, потім прогони та опори. Врешті-решт стовпи були витягнуті з фундаментів. Частина металобрухту була використана для будівництва третьої труби тунелю Лінкольна між Мангеттеном та Нью-Джерсі. До лютого 1956 року знесення було завершено.
Влітку 1955 року NYCTA почала знищення рухомого складу. На відкритій території біля річки Бронкс та 174-ї вулиці вагони облили паливом й спалили. Але вони дуже погано горіли, підряднику довелося засипати вагони сміттям, щоб полум’я розгорілося.
Майже весь рухомий склад на Третій авеню був знищений. Залізні деталі 1878 року, вітражі та інші прикраси не були збережені. Лише кілька реліквій опинилися в колекціях любителів старовини.
Історія одного трамваю Third Avenue Railway
Але все ж таки не всі трамвайні вагони Third Avenue Railway були знищені у полумʼї. Деяким пощастило ще деякий час поїздити вулицями Відня. Після закінчення війни, завдяки фінансуванню за Планом Маршалла, Австрія придбала 40 вагонів Third Avenue Railway, серед яких був і вагон № 631. Відень переобладнав ці вагони, встановивши пантографи, та змінив номер з 631 на 4216. Вагон отримав нове червоно-біле забарвлення замість традиційного для Нью-Йорку поєднання червоного та кремового кольорів. Американські вагони використовувалися на одноколійних приміських маршрутах, оскільки їх ширина не дозволяла експлуатацію на двоколійних міських лініях. Вагони Third Avenue Railway курсували в Австрії з 1949 по 1969 рік.
Потім після 1970 року більшість з вагонів було розібрано на металобрухт, залишили лише 14 екземплярів на складах для продажу. У 1972 році американська компанія Seashore придбала вагон № 4216, але не змогла зібрати 15 000 доларів для транспортування до США, тому вагон залишався на зберіганні у Відні.
У 1981 році нарешті вдалося транспортували вагон до США. У 1983 році Seashore розпочала відновлення трамваю до його первісного вигляду у Нью-Йорку. Та запустити раритетний вагон на маршрут навіть після великої реставрації не вдалося, оскільки ширина колії у Відні була на 5/16 дюйма більшою за стандартну колію Seashore. Лише у 1995 році вдалося привести до відповідності всі розбіжності у розмірах, й легендарний вагон був запущений у Нью-Йорку. Кілька років він поїздив, але не витримав навантаження. Зараз вагон № 4216 зберігається на складі та потребує механічного й косметичного ремонту.
Third Avenue Railway залишила після себе важливий спадок, який відчувається й сьогодні. Її колишні трамвайні лінії стали основою для сучасної транспортної системи Бронкса, включно з автобусними маршрутами та метро.
Багато вулиць та місць у Бронксі мають назви, пов’язані з Third Avenue Railway, наприклад, Third Avenue Bridge та Third Avenue El.
