Нью-Йорк – це не лише Статуя Свободи (Liberty Enlightening the World), Таймс сквер (Times Square), Емпайр-Стейт-Білдінг (Empire State Building), Рокфеллер Центр (Rockefeller Center), Музей мистецтва Метрополітен (Metropolitan Museum), а й багато іншого, цікавого, історичного, такого, що варто відвідати, якщо ви плануєте дізнатися щось нове про місто, де живете чи перебуваєте з візитом. Одним з таких місць є історичний район Мотт-Хейвен, який розташований у Південному Бронксі. Детальніше про це розповість видання bronx-future.com.
Історія району
Як повідомляє видання livingplaces.com, район Мотт-Хейвен розташований в Південному Бронксі. Ця місцевість ще «пам’ятає» часи, коли тут жили індіанці, навколо було багато лісів, рік, дичини, риби, а європейці лише планували заснувати свої колонії. Але прийшов 1639 р., і тут висадились голландці. А саме представники голландської Вест-Індської компанії. А вже в 1641 р. (цілу вічність назад, правда) данець Джонас Бронк купив в компанії землі між річками Гарлем та Бронкс та оселився в цьому районі. А тому ця місцевість (боро) носить його ім’я, і він був першим, хто тут жив. Крім індіанців, звичайно, які не залишили своїх імен в історії.
В 1670 р. Бронк продав землю купцям з острова Барбадос – Річарду Моррісу та Льюїсу Моррісу. Останні мали значні зв’язки в королівських колах Великобританії, а тому, як тільки купили одну ділянку землі, то одразу отримали ще одну від короля. Тож збільшили свої землеволодіння в цьому районі вдвічі. Зазначені купці також отримали тут важливі державні посади. І хоча їх іменами в цьому районі нічого не названо, але пам’ять про них в цій місцевості все ж існує. Саме вони (їх нащадки, якщо бути точними) продали свою землю через 200 років шотландському імігранту Олександру Батгейту. А тому зараз центральна вулиця району названа на честь Олександра Батгейта, який створив парк Кротон (Croton Gorge Park) та загалом вклався фінансово в розвиток цих земель.
Джордан Л. Мотт і Мотт-Хейвен
Звідки пішла назва цього району, запитаєте ви? Все просто – назва походить від підприємця Джордана Л. Мотта. Його батько на початку ХХ ст. був виконуючим обов’язки мера Нью-Йорка та власником ливарного бізнесу, а син – винахідником та продовжувачем справи батька в металургії. А тому Джордан Л. Мотт, який до цього в 1828 р. винайшов вугільну піч для плавлення заліза за допомогою антрациту, побудував на цих землях металургійний завод. Це сталося в 1849 р. Завод знаходився на річці Гарлем на 134-й вулиці. Його компанія виготовляла печі, плити для кухонь, решітки, котли, чайники, сидіння для лав, труби, ємності для води, канделябри та багато іншого металевого начиння. Вироби цього заводу і сьогодні можна побачити по всьому місту. Це найчастіше решітки до вентиляційних шахт та кришки люків.
Це було перше велике підприємство в Бронксі, адже до цього тут знаходились переважно сільськогосподарські угіддя і ця місцевість була таким собі додатком до великого міста, місцем відпочинку, риболовлі, пікніків і т.д. А тому появу тут заводу місцеві мешканці «сприйняли в штики». Але завод збудовано на приватній території, а поряд Мотт ще й збудував свою резиденцію. А потім купив поряд ще одну ділянку землі в землевласників Морріс по ціні 175 доларів за акр і назвав поселення Мотт-Хейвен. Саме тоді було прокладено і названо сучасні вулиці району Мотт-Хейвена. Губернатор Г. Морріс, який продав Мотту ці землі, був неординарною особистістю. В дитинстві та молодості він був сміливцем та шукачем пригод. Завдяки знанню французької мови став послом у Франції, а, полюбляючи їздити на конях без упряжі і бити їх батогом, якось впав, коні потягнули його за собою, а тому він став калікою і до кінця життя ходив з дерев’яною ногою.
Канал Мотт-Хейвен і населення району
В 1850 р. було розширено частину каналу Мотт-Хейвен, який в той час частково знаходився під землею і протікав паралельно авеню Морріс і на схід від річки Гарлем. Завдяки цьому човни отримали можливість пливти аж до 138-ї вулиці. Це дозволило відкрити тут нові підприємства (лісопилки, цегляні заводи, фабрики по виробництву піаніно, меблів, продуктів харчування та льоду). В ці часи Південний Бронкс навіть називали «піанінна столиця Сполучених Штатів». Більшість колишніх фабрик, де виготовляли піаніно (Bollermann-Kroger, Haines-Kroger і Krakauer Piano), і зараз стоять на бульварі Брукнера та сусідніх вулицях. Так тривало до І світової війни, після якої попит на піаніно впав. Також канал дозволив району збільшити своє населення. Поселялись тут переважно ірландські та німецькі імігранти. Для них будувалися багатоквартирні будинки. А тому традиційно частина району була ірландською, а Олександр-авеню навіть називали «ірландською П’ятою авеню» чи «рядом лікарів» і «рядом політиків». Адже тут жили заможні ірландці, лікарі та політики, які працювали на Манхеттені, а свої будинки мали в Бронксі. Також поряд селилися люди інших національностей. Зараз, зокрема, живе багато пуерторіканців.
Тривалий час канал виконував функції залізниці. Адже завдяки йому перевозилось вугілля, деревина, будівельні матеріали до залізничної станції Мотт-Хейвен і мосту Медісон-авеню. Через деякий час тут була прокладена 138-а вулиця, яка взяла на себе функції каналу, а він знову опинився під землею.
Моррісанія і Мотт-Хейвен
Після 1830 р. поселення Мотт-Гейвен, а ми пам’ятаємо, що це місце розташування металургійного заводу і будинків біля нього, було об’єднано з іншими сусідніми поселеннями на території Бронксу. В 1885 р. це новоутворене містечко назвали Моррісанія. Територія в подальшому активно розвивалася, адже сюди ще в 1842 р. проклали Гарлемську залізницю.
Мотт-Хейвен сьогодні
На цей час район Мотт-Гейвен – це значна частина Південного Бронкса. Він складається з 10 кварталів житлових будівель (багатоповерхівок та низької забудови), магазинів, невеликих обслуговуючих підприємств, які розташовані між 138-ю вулицею та Третьою авеню. Також тут є красиві будинки ХІХ ст., а це: 3 церкви (римсько-католицька церква Св. Ієроніма та Терцера Іглесіа Баутіста (Tercera Iglesia Bautista), Лютеранська церква Св. Петра), ректорат, школа, бібліотека (відділення Публічної бібліотеки Нью-Йорка в Мотт-Хейвені) та поліцейська дільниця. Будівлі цього району мають різні стилі. Зокрема, можна побачити архітектуру епохи Відродження, грецьку, новогрецьку та сучасну. Центральною вулицею району є Олександр-авеню.
Важливу частину району становлять будинки Лестера Паттерсона або Будинки Паттерсона. Це житловий комплекс, що складається з 15-ти 6-ти та 13-ти поверхівок, які були збудовані між 1948-1953 рр. і названі на честь судді і депутата від Бронкса Лестера Паттерсона. Будинки мають 1790 квартир, займають 17 акрів території і розміщенні між Східною 138-ю та 145-ю вулицями.
Отже, Мотт-Хевейн – це сучасний район Бронкса, який мав цікаве історичне минуле. Тут знаходився канал, металургійний завод, численні фабрики по виробництву піаніно, а також було вдосталь місця для відпочинку, проживання в комфортних умовах. Зараз район в дещо гіршому стані, але впевнені, що це лише чорна смуга на зміну якій прийде біла. Чи не так?
