Коли ви згадуєте про мости, то що уявляєте? Мабуть, як і ми, їх граційність, монументальність, легкість, фізичну красу. А ще міст уявляється такою собі надією на краще, духовним підйомом, переходом до нового, завершенням старого. У Європі, навіть була легенда, що якщо пройти через міст, то можна вилікувати хворобу чи стати щасливим, позбутися нещастя. На нашу думку все перелічене про міст Генрі Гудзона (Henry Hudson Bridge), який ще називають воротами в Нью-Йорк. А як ви вважаєте? Як щодо того, щоби більше дізнатися про нього. Детальніше про цей міст розповість видання bronx-future.com.
Історія мосту
Як зазначає видання nytimes.com, взагалі міст Генрі Гудзона хотіли побудувати ще в далекому 1906 р. До речі його назва обрана на честь англійського мореплавця Генрі Гудзона (Henry Hudson). Саме він на початку 17 ст. досліджував місцевість біля сучасного Нью-Йорка. Йому вдалося відкрити та позначити на картах усі бухти, острови та протоки, які пізніше будуть заселенні голландцями, а потім і англійцями й де виросте величне американське місто Нью-Йорк. А в 1609 р. він навіть стояв своїм кораблем неподалік від місця, яке через 300 років отримає його ім’я. Про Генрі Гудзона (Henry Hudson) знову згадають лише на початку ХХ ст., коли Нью-Йорк почне швидко розбудовуватися. У цей час метро перескочить через річку Гарлем і простягне свої довгі руки до Бронксу, який до речі нещодавно приєднали до міста. У цей час з’являлися і інші мости, зокрема міст на 145-й вулиці, міст Сіті-Айленд та багато інших. Планувався і міст Генрі Хадзона, який на думку архітекторів та міських планувальників мав з’єднати Бронкс та Мангеттен біля річки Гудзон. У цей час було опубліковано проєкт мосту, який містив важкі кам’яні опори, широку проїжджу частину, декоративні фігури, що світяться та перила, які б дозволяли пішоходам та автомобілям безперешкодно рухатися і не заважати одне одному. В 1906 р. міст не було збудовано. Уже тоді мешканці Спуйтен-Дуйвіл (Spuyten Duyvil Creek) проявили громадянську свідомість і вирішили, що він знищить ліс парку Інвуд-Гілл (Inwood Hill). Також наявність мосту і збільшення кількості автомобілів спричинить затори в Бронксі (дивно, адже мости і призначені, щоб їх зменшити). Перешкоджало будівництву й те, що потенційні інвестори не хотіли вкладати кошти в міст, який на їх думку буде безперспективним, адже поряд знаходився безкоштовний Бродвейський міст. І тоді на цьому будівництво зупинилося так і не розпочавшись.
Але було одне але. І це «але» називалося Роберт Мозес — відомий американський мостобудівник, будівельник, ініціатор розбудови Нью-Йорка ХХ ст. Завдяки його активності та ідеям місто і змінило свій зовнішній вигляд. Можливо й навіть так як Париж за барона Османа.
Повернемось усе ж до нашого мосту. Адже Роберт Мозес вирішив не відступати і віддав перевагу маршруту вздовж річки Гудзон. Тут місто могло отримати безкоштовну землю для будівництва бульвару Генрі Гудзона, робочі руки з федерального бюджету, а також відкрити новий район Рівердейл (Riverdale) для проникнення сюди інвестицій, його розбудови та зростання. А тому він продовжував лобіювати його будівництво. Зокрема, в 1929 р. видання The New York Times згадувало про запланований міст і тим самим показувало, що він усе ще планується для будівництва.
Будівництво мосту
Міст усе ж було побудовано в 1932 р. Роберт Мозес уклав контракт із будівельною компанією через 4 години після того, як Кошторисна рада затвердила проект. Висока швидкість чи не так?
Проект мосту був створений Девідом Б. Штайнманом (David B. Steinman) ще в 1911 р. як дисертаційний проект із цивільного будівництва в Колумбійському університеті.
Конструкція мосту була виготовлена для компанії Генрі Гудзона Гудзон Парквей Ауторіті (Henry Hudson Parkway Authority) корпорацією Амерікан Брідж Компані (American Bridge Company). Її вартість становила 4,949 млн. доларів. Першу частину мосту було відкрито 12 грудня 1936 р. А другу 7 травня 1938 р. Цікаво те, що другу частину мосту відкрили лише після того, як вдалося зібрати кошти від доходів від експлуатації першої частини мосту. А отже 2 млн. доларів за 2 роки й результат відразу видно.
Сьогодні міст складається з 2-х рівневої проїжджої частини, які мають 7 смуг для руху та пішохідну доріжку. Його довжина 800 футів. Він знаходиться на висоті 142 фути над річкою. Міст з’єднує 2 зелених миси на півночі та півдні та є частиною державної автомагістралі Генрі Гудзон Парквей Нью-Йорк стейт Роут 9а (Henry Hudson Parkway New York State Route 9A), яка починається в Брукліні, а завершується в Пікскіллі, штат Нью-Йорк (Peekskill). Поряд із мостом Генрі Хадзона (Henry Hudson Bridge) розташований міст Спуйтен Дуйвіль (Spuyten Duyville bridge), який використовують важкі потяги. Неподалік, під мостом, зі сторони Бронкса знаходиться і станція метро Спуйтен Дуйвіль метро-північ (Spuyten Duyvil Metro-North).
Ремонт мосту
Міст успішно простояв понад 60 років, але у 2000 році було розпочато його реконструкцію. Її здійснила компанія Стейнмен, Бойтон, Грогуст та Бірдселл (Steinman, Boynton, Gronquist and Birdsall). Роботи тривали фактично безперервно протягом кількох років. Вони коштували обслуговуючій компанії 160 млн. доларів. У 2017–2020 рр. знову було проведено черговий ремонт вартістю 86 млн. доларів, який дозволив змінити верхні та нижні яруси, оновити пішохідну та вело доріжки, ліквідувати пункт сплати за поїзд, покращити освітлення дороги та зміцнити міст сейсмічним впливам.
Плата за проїзд
Сьогодні міст пропускає щороку 22 млн. автомобілів. Якщо на початку експлуатації мосту плата за проїзд становила 10 центів, то на 2021 р., щоби проїхати мостом Генрі Хадзона (Henry Hudson Bridge) необхідно сплатити 7,50 долара за 1 автомобіль та 4,28 за мотоцикл. З 2016 р. водії перестали платити за проїзд готівкою, а тому пункти оплати на мосту були ліквідовані. Але було встановлено камери та зчитувачі номерних знаків на в’їздах на міст. Відповідно за кожен проїзд власник транспортного засобу отримує лист із рахунком за проїзд.
Погляд на міст із близька
Як сьогодні виглядає міст? Це висока арочна споруда, що сполучає Бронкс та Мангеттен і з якої відкривається вид на річку, Спуйтен Дуйвіль (Spuyten Duyville). Сьогодні він не такий популярний, як колись. Пішохідна доріжка, яка йде по нижньому рівні часто вкрита листям та травою.
З східної частини мосту відкривається чудовий вид навздовж річки Гарлем. Внизу видно красивий сріблястий міст, кораблі та потяги. Прохід до мосту як був так і залишився складним. Уся справа в недоглянутому парку Інвуд-Хілл, який хоча й розрекламований як найбільший із природніх парків міста, але створює перешкоди для доступу до мосту. Шкода, що старі дерева, сміття, підлісок, розбиті ліхтарі та ожина заважають побачити красу цього мосту. Простіше зайти на міст через Рівердейл, але тут небезпеку становить хитка огорожа, зарості та гілки.
Отже, новий міст і шосе розділили навпіл омріяну ізольованість західного Бронкса, але тепер мешканці міста мають можливість швидше рухатися між Мангеттеном та Бронксом, а отже мати більше часу на роботу та відпочинок у колі сім’ї.
