Історія Нью-Йорка – це в значній мірі розповідь про розвиток міської транспортної системи, адже місто росло разом з будівництвом доріг, тунелів, мостів, прокладанням залізничних колій. Спочатку це був просто вдало розміщений порт, який голландці планували використовувати для торгівлі з навколишніми індіанськими племенами, далі тут почало з’являтися місто, яке з часом стало частиною британської території в Новому світі. Після Війни за незалежність Нью-Йорк став одним з найбільших міст новопосталої держави – США і після цього розвиток мегаполісу вже було не зупинити. В кінці ХІХ ст. до Нью-Йорка було приєднано Бронкс, а за деякий час в цю частину міста провели метро. А ще раніше, починаючи з 1831 р., в напрямку Бронкса почали будувати залізницю, яка зараз носить назву Гарлемська лінія приміської залізниці. Саме про неї детальніше розповість видання bronx-future.com.
Що це за залізниця?
Як зазначає ресурс ltvsquad.com, Гарлемська лінія приміської залізниці має довжину понад 82 милі або 132 кілометри. Вона складається з 38 станцій. Її початок знаходиться на Манхеттені (Manhattan), далі вона проходить через Гарлем, потім пересікає річку Гарлем і тягнеться через Бронкс в напрямку Вассейка (Wassaic), що в окрузі Датчесс (Dutchess County).
Історія залізниці
Варто почати з того, що Нью-Йорк першої половини ХІХ ст. активно розбудовувався, а тому виникла необхідність швидше доставляти жителів Манхеттена (Manhattan) з одного краю боро в інший. Тобто, між нижнім Манхеттеном (Manhattan) і Гарлемом. Будівництвом почала займатися компанія Нью-Йоркської та Гарлемської залізниці (New York and Harlem Railroad) яка до цього прокладала трамвайні колії і загалом мала відношення до транспортної сфери. Саме вона 1831 р. отримала право на будівництво залізниці між цими частинами міста. Планувалося, що залізниця буде паровою, але місто наполягало на використанні коней для того, щоб тягнути вагони. Маршрут за планом мав проходити вздовж Четвертої авеню від 23-ї вулиці до річки Гарлем. Першу ділянку цієї залізниці довжиною 0,85 милі (1,37 км) відкрили в 1832 р. Під час урочистої події було продемонстровано як працюють гальма вагону, і тут стався конфуз, адже один кінний вагон в’їхав в інший. Серйозних пошкоджень не було, а тому на цей випадок не звернули увагу. Вартість квитка була 12,5 центів. Потяги їздили щоп’ятнадцять хвилин з 5.00 до 20.00. До Гарлема будівельники дісталися в 1837 р. Саме тоді було запущено залізницю і туди. На той час це було невелике передмістя Нью-Йорка.
В 1840 р. було вирішено, що залізницю буде доцільно будувати і далі, зокрема на територію округу Вестчестер (Westchester County), що сьогодні складає значну частину Бронксу (The Bronx). Вже в цьому ж році залізниця досягла Вестчестер (Westchester County), а в 1844 р. Уайт-Плейнс (White Plains), в 1847 р. вона вже була побудована до гори Кіско (Mount Kisco) та водоспаду Кротон (Croton Falls). В 1852 р. залізниця була приєднана до Бостонської та Олбанської ліній залізниць, а отже, вийшла далеко за межі Нью-Йорка.
Як сполучаються Манхеттен і Бронкс
Гарлемська залізниця спроектована таким чином, що вона по максимуму використовує корисну площу в місті, яку складно забудовувати через близькість до річки. А тому лінія залізниці лежить вздовж русла річок, далі рухається трьома лініями на північ до Бронкс-Рівер-Парквей (Bronx River Parkway), потім, відповідно, до Сау-Міл-Рівер-Парквей (the Saw Mill River Parkway) і автобану 684.
Лінія залізниці має початок у Центральному терміналі (Grand Central Terminal) на Парк-авеню (Park Avenue). На цій ділянці залізниця проходить під землею. А вже на 97-й вулиці (97th Street) вона починає підніматися по високому віадуку, який досягає найвищої точки біля 102-ї вулиці (102nd Street) на Манхеттені. Далі, відповідно, ряд зупинок в Гарлемі (Harlem), потім 125-а вулиця (125th Street) і лінія перетинає річку Гарлем, щоб потрапити в Бронкс. Це відбувається через міст, який називається Парк Авеню (Park Avenue Bridge). Тут залізниця йде по відкритій поверхні. Так триває до 144-ї вулиці (144th Street).
Власне по самому Бронксі залізниця проходить вздовж 162-ї вулиці (162nd Street), під магістраллю Кросс Бронкс (Cross Bronx Expressway), далі 177-а вулиця (177th Street), 190-та вулиця (190th Street), біля університету Фордхема (Fordham University), 200-а вулиця (200th Street), вулицею вздовж річки Бронкс-Рівер-Паркуей (Bronx River Parkway), біля кладовища Вудлон (Woodlawn Cemetery). 241-а вулиця (241st Street) завершує бронкську частину Гарлемської залізниці.
«Бронкське болото» і Гарлемська залізниця
Як ви зрозуміли з написаного вище, залізниця дуже стара і деякі її частини зараз не використовуються. Зокрема, мова про гілку дороги, що називається Порт-Моріс (Port Morris). Зараз ця станція закинута, влада не може визначити, хто є власником землі, на якій вона знаходиться. Там живуть безхатченки, поряд купа сміття, можна побачити безліч пацюків, птахів та інших тварин.
До кінця ХХ ст. ця станція використовувалась, але так тривало до того часу, як тут сталася аварія. А відбулося ось що. Ця гілка має багато поворотів та низький тунель під парком святої Мері (St. Mary’s park). А тому тут не було можливості швидко їздити, пускати високі та довгі вагони. Тож почалося будівництво гілки, що отримала назву «The Oak Point Link». Її збудували на понтонному мості, що був розташований на березі Південного Бронксу. Це дозволяло б вантажним потягам безперешкодно їздити, оминаючи Порт-Моріс (Port Morris). Адже раніше вантажний потяг, що мав їхати через цю станцію змушений був перетинати всі колії. 18 вересня 1988 р. тут сталася катастрофа, яка показала, що ідея побудувати нову гілку залізниці була правильною. Адже щоденний вантажний потяг з кількома вагонами врізався в шляхопровід біля стадіону Янкі. І це заблокувало дорогу багатьом пасажирським потягам метро Північного Гудзону (North Hudson). Хвіст потяга був на Мотт-Хейвен (Mott Haven), а голова вже на станції Порт-Моріс (Port Morris). І це сталося в годину пік. Десятки тисяч пасажирів запізнилися на роботу. А тому почалось використання «The Oak Point Link». Через ситуацію, що сталася, станція Порт-Моріс (Port Morris) перестала використовуватись і перетворилася в «болото». Сьогодні там можна побачити купи сміття, яке викидають мешканці сусідніх будинків, безпритульних, наркоманів. Спроби очистити це місце були, але вони не вдалися, адже люди продовжують смітити. А тому потяги, які ще деякий час тут ходили, навіть чіпляли до своїх локомотивів ковші для очищення колій від снігу. Тож компанія вирвала рейки і відмовилася від власності на цю ділянку залізниці.
Мотт-Хейвен (Mott Haven)
Схожа ситуація і біля 138-ї вулиці в районі Мотт-Хейвен (Mott Haven). Там було своє болото. Департамент охорони навколишнього середовища осушив його. За допомогою спеціальної техніки відкачали 625 000 галонів стоячої води в 2009 р. Також було вивезено 45 тонн непотребу: матраци, автомобілі, будівельне сміття, побутові відходи. Воно було навіть на навколишніх деревах. Вартість робіт складала 350 тис. доларів. Тепер Департамент охорони навколишнього середовища шукає, кому належить ця земля і хто має заплатити за вказані вище роботи, адже вода і бруд викликали скарги мешканців району.
Отже, Гарлемська лінія приміської залізниці в Бронксі почала будуватися в першій третині ХІХ ст., тобто ще до приєднання Бронкса до міста. Сьогодні вона має важливе значення для мешканців цього боро Нью-Йорка. І хоча тут є проблеми, але місто оперативно їх вирішує.
